Чим ви займаєтесь у професійній діяльності?

Олександр: В минулому році почав розробляти та шити кастомне екіпіруванні для походів. Зараз впевнено шию спальні мішки та квілти. Наразі працюю над дизайном рюкзака та намета, які хочу пошити в майбутньому. В перервах між подорожами люблю випікати хліб та солодощі. Для підтримки тіла в тонусі весь рік катаюся на велосипеді. Також, це дозволяє дослідити нові локальні місця та краще пізнати місце де живеш.

Що для вас подорожі?

О.: Це новий досвід та нові враження. Кожен похід дарує можливість або дослідити нову цікаву локацію, або, так би мовити, “відвідати старого друга” якщо маршрут вже знайомий.

Найяскравіша історія пов’язана з подорожами?

О.: В одному з соло-походів по віддаленому району Мармаросів потрапив у шторм. Зараз це згадується з посмішкою, але тоді було дуже страшно. Я проходив відкритий відрізок маршруту, як на горизонті з’явилась темна хмара-потяг, яка долетіла до мене за хвилину. Відразу стало темно, штормовий вітер пронизував до кісток. Почалась така злива, що я змок за секунду. З усіх сторін з грохотом яскраво спалахували блискавки. Мене врятувало те що в 500 метрах від мене була невеличка колиба, яку я помітив за пару хвилин до цього. Після п’яти хвилин боротьби з вітром та зливою, мокрий, виснажений та дуже наляканий сховався під стінами хатинки. Шторм тривав ще майже годину.

Найскладніший маршрут?

О.: Групові походи, в яких я є організатором, завжди найскладніші фізично та психологічно, ніж соло-походи. Останній п’ятиденний похід “Від Попа до Попа” в серпні цього року видався дуже виснажливим, але і мав дуже багато позитивних моментів (нові цікаві знайомства, пів десятка гірських світанків та заходів сонця, ночівлі в наметі під звуки дощу).

Яку вершину або місцину хотілося б підкорити?

О.: В першу чергу – мати можливість і надалі займатися своєю улюбленою справою. Дуже вдячний тому, що можу подорожувати та отримувати від цього задоволення. Сподіваюсь на те, що з часом збільшу ареал своїх подорожей та відвідаю Альпи і Скелясті гори.