Хребет Боржава – відмінний варіант для тих, хто починає ходити в гори: просто дістатися, поруч багато розвинених сіл, є підйомник і короткі нескладні маршрути для сімей з дітьми. Можна спланувати прогулянку на день і повернутися ночувати в готель чи гостьовий будинок.

Маршрут

Я вибрала варіант треку, який вже не раз ходила, але з продовженням. Нитка маршруту виглядає так:

с. Воловець
руїни сироварні під Плаєм
Великий Верх
Стій
Темнатик
Цицька
с.Воловець

Воловець – зручна точка для старту, позаяк сюди можна доїхати на поїзді або автомобілем і почати похід прямо з населеного пункту. Для цього я зазвичай оселяюсь в гостьовому будинку «Під Плаєм» на вулиці Молодіжній – це самий кінець села, виходиш з двору і відразу опиняєшся на дорозі в гори.

Виходимо:

Піднятись до сироварні можна двома стежками. Однією веде maps.me – вона крута, досить заросла, не дуже красива, але коротка. Не рекомендую :)) Хоча, у неї є ще один плюс – вона проходить через зарості малини.

 

Друга – з жовтим маркуванням: більш плавний набір висоти (але попітніти все одно доведеться), красивий ліс і густа тінь.

Але шлях виходить значно довший. Виходимо не до сироварні, а на схил між Темнатика і Плаєм.

Вид на сироварню прямо по курсу:

Було настільки тихо - нікого крім нас двох з чоловіком, що пощастило зустріти косулю:

Тепер підіймаємося вгору по схилу і, минаючи саму вершину, йдемо траверсом до сироварні, походу справи милуючись пейзажем і, час від часу, поповнюючи запаси води в розташованих прямо на стежці джерелах.

Вдалині видніється гора Цицька, покрита тінню від хмари, – сюди ми прийдемо в кінці походу:

Обходимо руїни старої сироварні й підіймаємося вище, в обхід Плая, на хребет, знаходимо гарне місце і робимо невеликий привал:

Класика Боржавських форм в повноті соковитих червневих фарб:

Що ж, пора рухати на Стій – найвищу точку хребта:

На фото – руїни старого КПП. Колись тут була Боржавська радіолокаційна станція. Від неї залишилися тільки фундаменти куполів і старі військові споруди на зразок КПП. Залишки будматеріалів вітер розносить по всій вершині й схилах Стою.

Дорога назад. Вид на Гембу та схили, де взимку при поганій видимості так часто губляться і, на жаль, гинуть фрірайдери – в лавині або зриваються з крутого зледенілого схилу.

По дорозі зустрічаємо подружку – гадюку. Судячи з усього, її також оглушило сонцем і спекою, як і нас. На базі:

До вечора на хребет стягуються туристи – попереду довгі вихідні, так що краще за все, при можливості, ходити на Боржаву в будні. У суботу до обіду тут буде аншлаг: парапланеристи, джипи, ендуро, туристи з підйомника …

Вирішили ночувати на полонині під Плаєм. Maps.me показала, що там є вода, а ми і повірили, наївні.

Але, поки ми ще не знаємо правди, спускаємося. Навколо нестерпно красиво.

Вид на сироварню прямо по курсу:

На місці виявляється, що джерело, давно пересохло. Проте за сьогодні ми зробили 30 км по 30-градусній спеці, і єдине, що я хочу – не ворушитися.

Брудні й роздратовані, ставимо намет і провалюємося в сон, поглядаючи на останній літр води.

Зранку знову спека. Снідаємо, що Бог послав, і пиляємо нагору.

Виходимо:

Знову виходимо на хребет і рухаємося до Цицьки. З цієї частини хребта Боржава розкривається з іншого ракурсу.

А ось і Цицька:

Спуск по “куралєсящей” під ногами дорозі. Коліна благають про порятунок.

Забираємо машину в «Під Плаєм» і їдемо на зустріч новим пригодам. Побачимося в горах!